Донька військового з Одеси вразила Китай
У Китаї проходить міжнародний дитячий фестиваль, у якому беруть участь співочі та танцювальні колективи з сорока країн світу.
14-річна одеситка, донька захисника України, мріє обов’язково стати відомої співачкою. Дівчинку запросили до Китаю показати українську культуру серед представників чотирьох десятків інших країн.
Юну співачку звати Артюшкина Ярослава. На сцені її називають Ярою. 14-річна одеситка, яка сама визнає, що погано уявляє собі світ без війни. Вона жила за кордоном понад рік від початку повномасштабного вторгнення, але попри постійні удари по місту все одно повернулася в рідну Одесу.
«Мені було чотири, ось коли війна почалася. Коли мені там було три, то я ж нічого не розуміла. Тому це для мене як мир без війни. Це прям… Я не можу повірити, що таке існує взагалі», — каже Ярослава.
Щоб дістатись до китайського міста Тяньцзінь з Одеси дівчині знадобилося три доби. Саме у цьому місті проходить міжнародний дитячий фестиваль, у якому беруть участь співочі та танцювальні колективи з сорока країн світу. Це щорічна подія, яка проходить у Тяньцзині вже понад 20 років. Те, що Яра поїде на конкурс стало відомо за кілька тижнів до виїзду. Через війну не було змоги будувати довгострокові плани і нормально готуватися
«Я займалася з моїм вчителем онлайн, але це теж було дуже складно, тому що ніякої апаратури нема. Я взагалі відвикла від мікрофону, та потім, коли я повернулася в Україну, почала співати з мікрофоном. Я дуже боялась сцени, тому що рік і півтора я ніде не виступала», — каже Ярослава.
Головне гасло фестивалю, на який потрапила Яра — «мир, дружба, майбутнє». Але Яра не може не думати про війну — бо там її тато.
«Він кожен день вивозить купу ранених, ранених військових. Та в нього така чесна машина, вона просто розбомблена. Там немає однієї фари, вона вся в слідах від куль», — каже вона.
Тут все зроблено аби діти знайомились, веселились та подружились. Багато дітей навіть не знали про Україну. А тому Яра усвідомлює свою місію — відтепер вона офіційна представниця України. І з цього моменту вона всюди з прапором.
За право українки приїхати на фестиваль довелося поборотися — до моменту вильоту не знали, чи вийде.
«Ми отримали візи буквально за один день до того, як нам треба було вилітати. Після трьох годин, ми навіть не знали, хто буде підтверджений, а хто полетить, а хто не полетить», — каже співорганізаторка поїздки Наталія Власова.
За Яру вболівав її композитор Тарас Ярина та керівництво української православної церкви.
Українська церква вже брала на себе дипломатичну місію — перед візитом Яри до Пекіну на запрошення посольства.
«Мені можна сказати пощастило, я у Китаї служив уже два рази», — каже благочинний Михайлівського золотоверхого монастиря, архімандрит Лаврентій.
Отець Лаврентій на азійській землі вже і паски святив, і дітей хрестив. До Китаю упродовж багатьох років постійно їздить і композитор Тарас Ярина. Він фанат цієї країни і вірить у народну дипломатію. Він знав про дитячий фестиваль і вже давно добивався, аби в ньому брали участь українці. Спеціально для Яри написав три пісні.
«Китай не призначений для якоїсь країни, для існування, для дружби. В першу чергу, він націлений сам на себе, на свою економіку, на своє процвітання. Це по-перше. По-друге, він не шукає ворогів. Якщо правильно приймати філософію «п’ять кроків робиш ти і п’ять вони», вони зроблять п’ять кроків, але ж треба, щоб ти зробив перший», — каже композитор.
Ось він один з таких кроків — посольство прикрашають синьо-жовтими кульками. Китайські слухачі в захваті від співу Яри.
До посольства приходять китайські діти — вони вчаться дипломатії і раз на тиждень приходять в одне з посольств познайомитися з культурою, їжею, традиціями.
«Тобто з першого дня, я коли дивлюсь на цих дітей, котрі бігають, котрі усміхаються, котрі радіють життю, котрі Яру оточують. Взагалі, я дивлюсь на це і розумію, що наші діти — це діти, які пережили і переживають, і, на жаль, ще будуть переживати такі тяжкі моменти. Це важко, тому що це несправедливо», — каже мати Ярослави Ольга Філіпська.
Головний аніматор — Кирило Чуйко, він же перший секретар посольства, легко знаходить спільну мову з дітьми. Веселий секретар посольства міг би розповісти багато про війну, бо Кирило родом з Маріуполя, його дім теж побило обстрілами. І про це вже розказував дорослим — представникам різних посольств і їм організували показ фільму «20 днів в Маріуполі».
Від країни-окупанта на фестивалі представлено відразу декілька колективів — навіть тут беруть кількістю.
«До мене підійшла дівчина та спитала, are you from Russia? Та мені це дуже не сподобалось. Та я така, опа, покажу-ка я їй прапор. Я така показую, а вона така — I’m so sorry«, — каже Яра.
Опинившись вперше за довгий час поруч із дітьми країни-окупанта, Яра зрозуміла — навіть з дітьми немає жодного бажання про щось говорити.
«Я ніколи не змогла спокійно просто спілкуватися з росіянами. Навіть якщо вони будуть просити вибачення — ні, ніколи», — каже дівчина.
Але окрім цього усвідомлення, Яра отримала те, що з перших днів війни, так важливо було отримувати кожному українцю — підтримку від людей.
Дочь военного из Одессы поразила Китай
В Китае проходит международный детский фестиваль, в котором принимают участие певческие и танцевальные коллективы из сорока стран мира.
14-летняя одесситка, дочь защитника Украины, мечтает обязательно стать известной певицей. Девочку пригласили в Китай показать украинскую культуру среди представителей четырех десятков других стран.
Юную певицу зовут Артюшкина Ярослава. На сцене ее называют Ярой. 14-летняя одесситка, сама признающая, что плохо представляет себе мир без войны. Она жила за границей более года с начала полномасштабного вторжения, но, несмотря на постоянные удары по городу, все равно вернулась в родную Одессу.
«Мне было четыре, вот когда война началась. Когда мне там было три, то я ведь ничего не понимала. Поэтому это для меня как мир без войны. Это прям… Я не могу поверить, что такое существует вообще», — говорит Ярослава.
Чтобы добраться до китайского города Тяньцзинь из Одессы девушке понадобилось трое суток. Именно в этом городе проходит международный детский фестиваль, в котором принимают участие певческие и танцевальные коллективы из сорока стран мира. Это ежегодное событие, которое проходит в Тяньцзине уже более 20 лет. То, что Яра поедет на конкурс, стало известно за несколько недель до выезда. из-за войны не было возможности строить долгосрочные планы и нормально готовиться
«Я занималась с моим учителем онлайн, но это тоже было очень сложно, потому что никакой аппаратуры нет. Я вообще отвыкла от микрофона, а потом, когда я вернулась в Украину, начала петь с микрофоном. Я очень боялась сцены, потому что год и полтора я нигде не выступала», – говорит Ярослава.
Главный лозунг фестиваля, на который попала Яра – «мир, дружба, будущее». Но Яра не может не думать о войне – там ее папа.
«Он каждый день вывозит кучу раненых, раненых военных. Но у него такая честная машина, она просто разбомблена. Там нет одной фары, она вся в следах от пуль», – говорит она.
Здесь все сделано, чтобы дети знакомились, веселились и подружились. Многие дети даже не знали об Украине. Поэтому Яра осознает свою миссию — отныне она официальная представительница Украины. И с этого момента она повсюду с флагом.
За право украинки приехать на фестиваль пришлось сразиться — до момента вылета не знали, получится ли.
«Мы получили визы буквально за один день до того, как нам нужно было вылетать. После трех часов, мы даже не знали, кто будет подтвержден, а кто улетит, а кто не улетит», — говорит соорганизатор поездки Наталья Власова.
За Яру болел ее композитор Тарас Ярина и руководство украинской православной церкви.
Украинская церковь уже брала на себя дипломатическую миссию — перед визитом Яры в Пекин по приглашению посольства.
«Мне можно сказать повезло, я в Китае служил уже два раза», — говорит благочинный Михайловского златоверхого монастыря, архимандрит Лаврентий.
Отец Лаврентий на азиатской земле уже и пасхи святил, и детей крестил. В Китай на протяжении многих лет постоянно ездит и композитор Тарас Ярина. Он фанат этой страны и верит в народную дипломатию. Он знал о детском фестивале и уже давно добивался, чтобы в нем участвовали украинцы. Специально для Яры написал три песни.
«Китай не предназначен для какой-либо страны, для существования, для дружбы. В первую очередь, он нацелен сам на себя, на свою экономику, на свое процветание. Это во-первых. Во-вторых, он не ищет врагов. Если правильно принимать философию» «пять шагов делаешь ты и пять они», они сделают пять шагов, но надо, чтобы ты сделал первый», — говорит композитор.
Вот он один из таких шагов – посольство украшают сине-желтыми шариками. Китайские слушатели в восторге от пения Яри.
В посольство приходят китайские дети – они учатся дипломатии и раз в неделю приходят в одно из посольств познакомиться с культурой, едой, традициями.
«То есть с первого дня, я когда смотрю на этих детей, которые бегают, улыбаются, радуются жизни, которые окружают Яра. Вообще, я смотрю на это и понимаю, что наши дети — это дети, которые пережили и переживают, и, к сожалению, еще будут переживать такие трудные моменты. Это тяжело, потому что это несправедливо», — говорит мать Ярославы Ольга Филиппская.
Главный аниматор – Кирилл Чуйко, он же первый секретарь посольства, легко находит общий язык с детьми. Веселый секретарь посольства мог бы рассказать многое о войне, потому что Кирилл родом из Мариуполя, его дом тоже побил обстрелами. И об этом уже рассказывал взрослым – представителям разных посольств и им организовали показ фильма «20 дней в Мариуполе».
От страны-оккупанта на фестивале представлено сразу несколько коллективов – даже здесь берут количеством.
«Ко мне подошла девушка и спросила, are you from Russia? Яра.
Оказавшись впервые за долгое время рядом с детьми страны-оккупанта, Яра поняла – даже с детьми нет ни малейшего желания о чем-то говорить.
«Я никогда не смогла спокойно просто общаться с россиянами. Даже если они будут извиняться — нет, никогда«, — говорит девушка.
Но кроме этого осознания Яра получила то, что с первых дней войны, так важно было получать каждому украинцу — поддержку от людей.
