Київський районний суд Одеси поставив крапку в резонансній справі про пожежу в дитячому таборі «Вікторія», що забрала життя трьох дівчаток у вересні 2017 року. Суд виправдав колишнього директора закладу Петроса Саркісяна, якого звинувачували в порушенні правил пожежної безпеки.
Трагічна подія сталася в ніч на 16 вересня 2017 року. Дерев’яний двоповерховий корпус №5 спалахнув як сірник. На той момент у приміщенні перебували 44 дитини з хореографічного ансамблю «Адель» . Вогонь поширювався так стрімко, що за лічені хвилини охопив площу майже 1000 квадратних метрів .
Загинули троє учасниць ансамблю — 8-річна Софія Мазур, 9-річна Анастасія Кулініч та 12-річна Сніжана Арпентий .
Причини, що не дали дітям шансу
Слідство встановило низку фатальних факторів. Основною версією причини пожежі став забутий електричний кип’ятильник у кімнаті керівниці ансамблю Татьяни Єгорової, яка згодом покинулаУкраїну . Проте цей прилад став лише іскрою в ланцюгу системних порушень.
Пожежна сигналізація в корпусі була відключена. Її вимкнули через часті хибні спрацювання, спричинені перепадами напруги в електромережі . Діти розповідали, що вихователі пояснювали це проблемами з проводкою, а ручні сповіщувачі на момент пожежі вже не працювали .
На території лагеря не виявилося справних засобів пожежогасіння. Пожежний гідрант був несправний, і рятувальникам довелося подавати воду з джерела за 1,3 кілометра від місця трагедії .
Міжнародна експертиза виявила грубі будівельні порушення: проєкт реконструкції не відповідав нормам (корпуси мали бути одно-поверховими), використовувалися горючі матеріали замість негорючих, а вогнезахисне просочення деревини було нанесене лише тонким шаром або було відсутнє .
Тієї ночі в корпусі не було жодного вихователя — вони перебували на нараді в альтанці . На момент, коли діти вже відчули дим, евакуація була ускладнена: двері в кімнати зачиняли на ніч на ключ, багато дітей вистрибували з вікон другого поверху .
Чи є винні?
Сім фігурантів справи — чиновники, рятувальники, будівельники — залишилися в минулому. Суд поставив крапку в цій трагічній історії. Але для матерів і батьків, які чекали на справедливість майже десять років, цей день став ще однією ніччю, де немає ані кип’ятильників, ані сигналізацій. Є лише порожнеча, яку не заповнити жодним вироком.Тієї вересневої ночі дерев’яний корпус спалахнув, як багаття — за лічені хвилини. Пожежна сигналізація, яка могла врятувати життя, мовчала: її вимкнули ще в червні через перепади напруги, а штраф і припис так і залишилися невиконаними . Коли вогонь уже охопив кімнату над епіцентром пожежі — ту саму, де спали Соня, Настя та Сніжана — діти стукали їм у двері та вікна, але замок заїдав, а відповіді не було . У корпусі не було нічних вихователів, а рятувальникам довелося тягти рукав за водою майже кілометр — гідрант на території виявився несправним. Єдиною, хто поніс покарання, стала вихователька Наталія Янчик — 3 роки умовно. Решта семеро фігурантів, включно з посадовцями ДСНС і віцемеркою Зінаїдою Цвірінько, так і не відповіли перед законом. Багато дітей, що вижили, досі лікуються у психотерапевтів — вони схоплюються серед ночі, шукаючи безпечне місце, але знаходять лише спогади про полум’я.